Крути - бій за майбутнє!

                                                                           На Аскольдовій могилі
                                                                           Поховали їх –
                                                                           Тридцять мучнів українців.
                                                                           Славних, молодих…

        Це слова з вірша Павла Тичини «Пам'яті тридцяти». Вони присвячені молодим українцям, які загинули у бою під Крутами 29 січня 1918 року. Бою, який обріс легендами. І, попри поразку, став праобразом мужності та відваги для українського народу. Бійці виконали поставлене перед ними завдання – затримали наступ військ Муравйова на Київ. Відступ крутянців не був просто залишенням поля бою: відступаючи, крутянці зруйнували – принаймні, серйозно пошкодили – частину залізничного полотна, чим затримали більшовицький наступ. Більшовики були змушені витратити час на ремонт колії, яка, зусиллями Студентського куреня, стала на якийсь час непридатною для використання.

      «Dulce et decorum est pro patria mori!» (Солодко і гарно вмерти за Вітчизну). Саме з цього вислову латинською мовою розпочав свою промову Михайло Грушевський на похоронах учасників бою під Крутами у Києві на Аскольдовій могилі 19 березня 1918 року. Під час провезення тіл біля будинку Центральної Ради відбулось зняття із цього будинку російської символіки. Про це заявив Грушевський, перетворивши подію на своєрідний ритуал.
       Цьоготижневі  інформаційні години у класах, були приурочені бою під Крутами. Гімназисти разом з учителями обговорювали історичні питання, відбиток у сучасній історії та наслідки такої «юнацької» битви.