Лунає
дзвін. Тривогою та болем сповнені його звуки. Болем за нашу землю, яку зрошують
смертоносні кислотні дощі, за отруєні хімічними відходами ріки, за небо з
озоновими дірами, за вирубані ліси. Тривогою — за майбутнє життя.
Стогне дзвін. Та найгіркішими
нотами звучать у ньому голоси Чорнобиля, катастрофи, яка ніколи не зітреться з
людської історії, не згасне у віках.
Ті, хто тієї ночі не спали,
бачили, як над електростанцією спалахнуло вогняне сяйво, схоже на сніп полум'я.
Та ніхто тоді й гадки не мав, що те сяйво смертельно небезпечне. Мирна щаслива
весна перестала існувати для українського народу...
Указом Президентом України № 945 від 10 листопада 2006 року 14 грудня в Україні встановлено
«День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС».
Доземно
схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії. Перед живими. Хай
подарує їм Господь здоров’я на багато років.